4 стихії
Перший однойменний концерт циклу “Візуальна реальність музики” відбувся 3 жовтня 2008 року у Великій залі Одеської обласної філармонії. За весь час було зіграно безліч концертів таких, як "Музика біля моря", "Класика open-air", "Музика любові", "4 стихії".
Безпосередньо сам проект “Візуальна реальність музики” є новим сценічним жанром – мультимедійним фортепіанним концертом.
Олексій Ботвінов виконує твори Баха, Рахманінова, Скрябіна, Фрейдліна, Караманова та багатьох інших композиторів у супроводі VJ Videomatics – відео-художника (віджея), який на очах у залу для глядачів за допомогою спеціального обладнання підбирає та створює візуальні ефекти під музику. На сцені встановлюються сучасні відеопроекційні системи. Віджей у реальному часі змішує на великих екранах візуальні образи та відеофрагменти того, що відбувається на сцені та за роялем – руки, обличчя піаніста, імпровізує, змінює проекції, створюючи на додаток до музичної теми живий відео-бекграунд.
Проект “Візуальна реальність музики” аж ніяк не холодна демонстрація технічних можливостей піаніста та віджеїв, а навпаки: можливість для слухачів (і глядачів!) глибше проникнути в суть музики, отримати новий досвід емоційного та інтелектуального переживання.
Сама ідея візуалізації музики не нова. Ще у XVIII столітті вчені шукали відповідності звуку та кольору на рівні механістичних аналогій. Реальне ж втілення ідея слухоглядної поліфонії знайшла лише у XX столітті, коли до неї звернулися музиканти та художники (Олександр Скрябін, Арнольд Шенберг, Григорій Гідоні, Томас Вілфред та інші). Поєднання кольору, світла, просторово-графічних проекцій з музикою почало розглядатися не як дублювання музики, а як взаємодоповнення, образна єдність. Першим в історії композитором, який використовував кольоро- та світломузику, став Олександр Скрябін. Естетичне одкровення Скрябіна - симфонічна "Поема вогню" ("Прометей"), яка мала супроводжуватися світлоефектами за допомогою світлової клавіатури. Зал поринав у сяйво того чи іншого кольору. Скрябін розробив таблицю "цвітослуху", тобто відповідності кольорів певним тональностям. Усе це було спрямовано розширення асоціативно-зорового спектру музичного сприйняття. В наш час все, про що мріяв Скрябін, можна здійснити. Світломузика, просторові стереоефекти, голографічні зображення можуть перетворити концерт на приголомшливу містерію.
